Новини

    До речовин, що викликають подразнення шкіри, слід віднести мінеральні кислоти і луги.
    З кислот найбільшу подразнюючу дію має сірчана кислота, меншу - азотна і соляна. Чим більш концентрована кислота, тим сильніше її ефект. Кислоти викликають різного ступеня вираженості пошкодження шкірного покриву в місцях їх попадання, починаючи від дерматитів і кінчаючи опіками, нерідко важкими. При систематичному попаданні кислоти шкірний покрив стає сухим, розвивається гіперкератоз.

    Для попередження такого ушкодження шкіру перед роботою змащують захисними кремами, мазями, пастами, а після роботи кислоту, що потрапила на шкіру, ватним тампоном або ганчіркою видаляють, а шкіру обмивають водою.   Робота повинна проводитися в гумових або хлорвінілових рукавичках, у захисному спецодязі.
    Їдкі луги - їдкий натрій і їдкий калій широко застосовуються у виробництві. Діють вони на шкіру припікаючим чином, спочатку утворюється струп, під яким луг проникає вглиб тканини. Залежно від концентрації опіки можуть бути всіх ступенів. При тривалій роботі можливе утворення дерматитів, розм'якшення і відторгнення рогового шару з подальшим розвитком тріщин сухості шкіри.
    Профілактика уражень шкірного покриву, крім заходів індивідуального захисту, полягає в механізації та герметизації виробничого процесу.
    Аналогічно дії їдких лугів діє і сода, але значно менш різко. Застосовується вона в миловарінні, виробництві скла, пральних порошків, лакофарбній, металообробній (охолоджувальні суміші), текстильній, паперовій та інших галузях промисловості.
    З профілактичною метою після закінчення роботи слід мити руки теплою водою з милом, до роботи  – змащувати захисними кремами, мазями, пастами. При металообробці рекомендується застосовувати содові розчини як охолоджувальні суміші концентрацією не вище 1,5%.
    Негашене вапно (окис кальцію) - подразнює шкіру, призводить до розвитку дерматитів, виразок з глибоким дном, що оточені валиком і нагадують «пташині очі». Діючи на зразок лугу, негашене вапно поглинає зі шкіри вологу, обумовлює тим самим її сухість, лущення і утворення тріщин.  Її  попадання на очі може викликати набряк та почервоніння кон'юнктиви, можливо помутніння рогівки. Іноді страждають і дихальні шляхи.
    Робота з негашеним вапном повинна проводитися в спецодязі з щільної тканини, що закриває тулуб і кінцівки, в брезентових рукавицях, захисних окулярах і у респіраторах. У разі потрапляння вапна на шкіру його видаляють ватним тампоном з вазеліном.
    Хлорне вапно застосовується для вибілювання бавовняної тканини і паперової маси. Діючи на шкіру, викликає її подразнення, підвищену пітливість і атрофію, нігті стають ламкими і тьмяними. Подразнює дихальні шляхи і очі.
    Рекомендується перед роботою змащувати відкриті ділянки шкіри захисними кремами, мазями, пастами.
    Ураження шкіри при роботі з кальцій-карбідом обумовлено дією негашеного вапна, що утворюється при контакті його з водою. Заходи профілактики ті ж, що і при роботі з негашеним вапном.
    Нікель застосовується для виготовлення нікелевої і хромнікелевої сталі, сплавів з міддю, залізом. При контакті з ним розвивається «нікелева екзема» («нікелева короста»). У деяких людей є підвищена чутливість до нікелю.
    Рекомендується застосування засобів, що виключають контакт з розчином нікелю як при завантаженні, так і при вийманні виробів з нього; застосування гумових рукавичок і змазування шкіри рук перед роботою захисними сумішами.
    Подразнююча дія скипидару залежить від його сорту, способу одержання та очищення. Він має властивість розчиняти жири шкіри; при тривалому його впливі розвиваються дерматити. У осіб, що страждають екземою, підвищена чутливість до скипидару.
    З метою профілактики рекомендується настільки можливо зменшувати контакт з ним. Найбільш доцільно взагалі замінити скипидар іншими речовинами; доцільно застосовувати душ і умивання теплою водою, змазувати руки до і після роботи захисними кремами, мазями, пастами.