Новини

Сірководень (Н2Ѕ) — безбарвний газ із запахом тухлих яєць, легко розчинний у воді. У виробничих умовах сірководень виділяється при видобутку і переробці збагаченосернистих нафт; при гнитті органічних речовин, що містять сірку; у хімічній промисловості, при приготуванні сірчистих барвників, у виробництві штучного волокна, на пивоварних і шкіряних підприємствах. Так як він важчий за повітря, то його скупчення найчастіше спостерігається у вигрібних ямах та каналізаційних колодязях.

В організм сірководень надходить через органи дихання, при високій концентрації через неушкоджений шкірний покрив. Він володіє високою токсичністю. У великих концентраціях газ має припікаючу дію на нервові закінчення, розташовані в носоглотці. Місцевоподразнююча дія проявляється запаленням рогової оболонки очей, відчуттям піску в них, сльозотечею.

Смертельна концентрація газу сягає всього 0,1%, при такому впливі смерть людини може настати буквально за 10 хвилин. У каналізаційній ямі в деяких випадках концентрація цього небезпечної отрути може доходити до 16%.

При високій концентрації ознаки отруєння сірководнем виникають різко і виражаються набряком легенів, паралічем, судомами, комою. Смерть настає при виникненні кисневої недостатності. При концентрації сірководню менше 0, 02% симптоми будуть розвиватися поступово, нерідко виявляється хронічне отруєння цим газом.

При гострому отруєнні сірководнем виділяють кілька ступенів, всі вони мають свої характерні симптоми.

• Легкий ступінь отруєння виявляється появою різі й болі в очах, першінням в горлі і кашлем, сиплістю голосу. Поступово виникає головний біль і слабкість.

• Симптоми середнього ступеня тяжкості інтоксикації сірководнем виражаються, крім перерахованих вище ознак, приглушеністю або навпаки збудженням потерпілого, розвитком гострої серцевої недостатності, набряком легенів.

• Важка ступінь отруєння призводить до летального результату. Всі симптоми яскраво виражені і розвиваються дуже швидко.

Перша, долікарська допомога при отруєнні сірководнем повинна бути надана негайно. Люди, що знаходяться поруч з постраждалим повинні діяти швидко.

Так як скупчення сірководню в основному спостерігається в закритих приміщеннях, то перше що потрібно зробити, це винести потерпілого на свіже повітря. Бажано на себе і людини, що отруїлася, надіти протигаз, респіратор або в самому крайньому випадку використовувати підручні засоби захисту дихальних шляхів.

Стан потерпілого оцінюють по пульсу, наявності дихання, реакції зіниць. Пульс визначають на сонній артерії. Якщо пульс не визначається, то необхідно провести непрямий масаж серця і штучне дихання. Реанімаційні заходи проводяться до прибуття бригади швидкої медичної допомоги.

Для приведення постраждалого до тями використовується розчин хлору, а не нашатирний спирт. Останній може додатково вступити в реакцію з сірководнем, що призведе до утворення опіків на слизовій оболонці дихальних шляхів. У розчині хлору змочують тканинну серветку і підносять до носових ходів.

Привести в себе людину за наявності у нього пульсу і серцебиття можна легким поплескуванням по щоках, можна побризкати в обличчя і на груди холодною водою, потерти вуха. Приводити в себе людину необхідно для того, щоб він сам міг контролювати свою дихальну діяльність.

Слизову оболонку очей і носоглотку рекомендується промити теплою, бажано кип’яченою водою. В очі можна закапати 0,5% новокаїн або накласти на них теплі, вологі примочки з 5% борною кислотою).

Наслідки отруєння сірководнем багато в чому залежить від грамотності надання допомоги потерпілому. Тому на виробництвах, де можливе утворення цього високотоксичного газу, необхідно проводити постійний інструктаж з робітниками з приводу техніки безпеки і роз’яснювати їм правила надання долікарської допомоги.

У осіб, які довгий час підпадають під вплив сірководню спостерігаються хронічні ураження організму: запальні захворювання очей (кератокон`юктивіти), верхніх дихальних шляхів (бронхіти, риніти, ларинготрахеіти), шлунково-кишкові розлади, вегетоастеніческий синдром з головним болем, запамороченням, слабкістю, втомою, порушенням сну, пітливістю. Можуть спостерігатися дерматити і екземи.

Профілактика. У виробничих приміщеннях повинна бути місцева і загальна вентиляція, що забезпечує підтримання концентрації сірководню в повітрі робочої зони не більше 10 мг/м3. Необхідна герметизація виробничих процесів і постійний контроль за вмістом сірководню в повітрі у місцях, де він виділяється або накопичується.

Захист органів дихання і очей забезпечують фільтруючі протигази марки КД, БКФ, респіратори РПГ-67-КД і РУ-60М-КД, а також цивільні протигази ГП-5, ГП-7. Максимально допустима концентрація для фільтруючих протигазів — 100 ГДК (10 000 мг/м3), а для респіраторів — 15 ГДК. При ліквідації аварій, коли концентрація газу невідома, роботи проводяться тільки в ізолюючих протигазах. Щоб захистити шкіру, використовують захисні прогумовані костюми, гумові чоботи і рукавиці.

До профілактичних заходів слід віднести попередні і періодичні (один раз на 2 роки) медичні огляди за участю оториноларинголога, невропатолога, дерматолога, офтальмолога, терапевта. Проводяться обов’язкові лабораторні дослідження: загальний аналіз крові, визначення функції зовнішнього дихання.

Протипоказаннями до приймання на роботу з сірководнем є: поширені дистрофічні розлади верхніх дихальних шляхів, хронічні захворювання бронхолегеневої системи, алергічні захворювання, хронічні захворювання переднього відрізка ока.