Новини

08.07.2016Що треба знати про ВІЛ-інфекцію, СНІД і трудове законодавство по відношенню до цієї категорії громадян

ВІЛ - це вірус імунодефіциту людини, який вражає імунну систему. СНІД - це Синдром Набутого Імунодефіциту, що є кінцевою стадією ВІЛ-інфекції. А якщо коротко, то ВІЛ-інфекція - це та стадія хвороби, коли вірус знаходиться в організмі, руйнує імунну систему, але ще немає зовнішніх проявів. СНІД - це стадія хвороби, коли організм людини вже не в змозі боротися з різними захворюваннями. Вони прогресують, і в результаті цього наступає смерть. Попри всіх зусиль вчених і лікарів, ліків, що здатні цілком вилікувати людину, не знайдено.

Джерело ВІЛ-інфекції — заражена людина, що перебуває у будь-якій стадії хвороби.

Існує три шляхи передачі ВІЛ-інфекції:
- через кров, секрети і виділення;
- статевим шляхом;
- від матері до дитини.

Біологічні субстрати людини, які містять ВІЛ і мають найбільше епідеміологічне значення у розповсюдженні ВІЛ-інфекції:
- кров;
- сперма;
- вагінальна і цервікальна секреторні рідини;
- материнське грудне молоко.

Вірус може міститися і в інших субстратах, та його концентрація у них дуже мала або субстрат недоступний:
- спинномозкова рідина (ліквор);
- сеча;
- слина;
- слізна рідина;
- секрет потових залоз.

Рідкісними, але можливими варіантами зараження є трансплантація органів, тканин та штучне запліднення жінок.

Тож треба пам’ятати, що небезпечно: випадковий сексуальний контакт, навіть при використанні презервативу; введення лікарських засобів за допомогою нестерильних шприців; вживання наркотиків; татуювання і пірсинг.

Заразитися ВІЛ не можна: через рукостискання, обійми; через кашель або чхання; при використанні суспільного телефону; при відвідинах хворого в лікарні; через укуси комах; при користуванні суспільним туалетом; через їжу і посуд при сумісному мешканні; при купанні в басейні, лазні або ванні; через білизну і одяг.

Попередити зараження ВІЛ допоможе:
- наявність постійного статевого партнера;
- уникнення випадкових статевих зв’язків (при будь-яких випадкових статевих контактах необхідно використовувати презервативи). Це убереже не тільки від ВІЛ, але також і від інфекцій, що передаються статевим шляхом, гепатитів В і С;
- використання індивідуальних шприців, голок і посуду для розчину, якщо людина є споживачем ін’єкційних наркотиків;
- донорська кров, яка використовується, повинна бути обов’язково протестована на ВІЛ;
- для ВІЛ-позитивної матері, що годує (тільки після консультації у фахівця) застосувати штучне вигодовування дитини.

У ст.2-1 Кодексу законів про працю України зазначено, що наша держава забезпечує рівні права і можливості для всіх працівників незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Ст. 5-1 гарантує працездатним громадянам вільний вибір виду діяльності і правовий захист від необґрунтованого відмовлення в прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У відповідності зі ст. 22 забороняється необґрунтоване відмовлення в прийнятті на роботу.

У ст. 24, ч. 2 зазначено, що у випадках, передбачених законодавством України, при підписанні трудового договору, громадянин зобов’язаний подати документ про стан здоров’я, а відповідно до ч. 6 цієї статті - забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я.

Ст. 25 заборонено при оформленні трудового договору вимагати від осіб, що поступають на роботу, документи, надання яких не передбачено законодавством. Тобто роботодавець ні в якому разі не має права вимагати від осіб, що подали заяву про прийняття на роботу, і від працівників надання, серед інших документів, тих особистих зведень про стан здоров’я, що не передбачені законодавством. Це стосується, у тому числі, і особистих відомостей стосовно ВІЛ.

Важливо відзначити, що законодавство України не передбачає обов’язкового дослідження на ВІЛ ні для жодної з категорій претендентів на роботу (у випадку проведення попередніх обов’язкових профілактичних медичних оглядів при прийомі на роботу) і ні для жодної з категорій працюючих (у випадку проведення періодичних обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників).

Отже, наявність ВІЛ-інфекції не може бути основою для відмови людині в прийнятті на роботу або підставою для її звільнення з роботи.

У Кодексі законів про працю України прямо не вказується на такий обов’язок, як конфіденційність медичної й особистої інформації про працівників. Але, такий обов’язок прямо випливає з відповідних норм Конституції України, Закону України "Про інформації", Закону України "Про запобігання захворюванню на СНІД і соціальний захист населення".