Новини

25.04.2017Робочий час та його види

Робочий час - це установлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки. Як передбачено частиною першою статті 50 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України) нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Використання виробничого часу  виражається системою показників, що включає:
• середню тривалість виробничого дня  - відношення загальної кількості відпрацьованих людино-годин до загальної кількості відпрацьованих людино-днів;
• середню урочну тривалість виробничого дня (при розрахунку цього показника кількість відпрацьованих надурочно людино-годин не враховується);
• середнє число днів праці одного спискового працівника - відношення загальної кількості відпрацьованих людино-днів до середнього спискового числа працівників;
• середнє число годин, відпрацьованих працівником за період - відношення відпрацьованих людино-годин до середньої облікової чисельності працівників або множення середньої тривалості працівного дня і середнього числа днів праці одного спискового працівника.
Одним із основних факторів, що впливає на продуктивність праці, є використання працівного часу. Зменшення втрат виробничого часу і нераціональних його витрат  сприяє зростанню продуктивності праці, кращому використанню трудових ресурсів без додаткових заходів і витрат. Основним джерелом даних для аналізу використання фонду робочого часу є статистична форма 3-ПВ «Звіт про використання виробничого часу (за квартал, півріччя, 9 місяців, рік)».
 Додатково залучаються для аналізу дані табельного обліку, плановий (номінальний) баланс відпрацьовуваного часу, дані оперативного та вибіркового обліку (фотографії, самофотографії робочого дня окремих працівників, хронометраж операцій і робочих процесів, моментні спостереження в цехах і на дільницях).
Аналіз використання працівного часу доцільно проводити у двох напрямках:  - виявлення втрат виробничого часу; - виявлення непродуктивного використання виробничого часу. Використання працівного часу для всіх категорій працівників аналізують за допомогою таких двох показників: - середня кількість днів, відпрацьованих одним працівником за звітний період (місяць, квартал, рік); - середня тривалість виробничого дня (зміни). Середня кількість днів, відпрацьованих одним працівником за звітний період, характеризує тривалість відпрацьованого періоду в днях (дні виходів на роботу). На цей показник впливають такі фактори: втрати робочого часу, в тому числі прогули; невиходи з дозволу або з ініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу (страйки); кількість днів чергової відпустки; кількість вихідних і святкових днів, кількість днів тимчасової непрацездатності, відпустки у зв'язку з навчанням.
Тривалість робочого дня (зміни) працівника залежить від таких факторів: величини нормативно встановленого робочого тижня; часу надурочної роботи; часу простою протягом робочої зміни, що зафіксований в обліку; неповного робочого часу (скорочений робочий день, тиждень); часу інших скорочень робочого дня (зміни), передбачених законодавством (для матерів-годувальниць, підлітків).
 Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин одним працюючим і одним працівником, а також за інтенсивністю використання робочого часу. Під час аналізу необхідно визначити відхилення фактичних показників від планових або від аналогічних показників минулих періодів і встановити конкретні причини можливих відхилень.
Існує два види робочого часу: неповний  та скорочений робочий час. Розглянемо  їх відмінності.
Скорочена тривалість робочого часу
Відповідно до ст. 45 Конституції України, кожному працюючому забезпечується право на відпочинок, у тому числі й встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв та скороченої тривалості роботи у нічний час.
Скорочена тривалість робочого часу означає, що час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки, скорочується, але працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу.
Відповідно до статті 51 Кодексу законів про працю  України, скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
1. для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) - 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;
2. для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш ніж 36 годин на тиждень.
Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.
Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.
Отже, виходячи з вищезазначеного, скорочений робочий день - це робочий день, що встановлюється для окремих категорій працівників тривалістю менше нормального робочого дня (тобто менше 8 годин на день) з метою надання їм додаткового відпочинку і створення умов для підвищеної охорони праці. Також може встановлюватися  і скорочений за кількістю робочих годин робочий тиждень (тобто менше 40 годин на тиждень). Таким чином, скорочення тривалості робочого часу може бути у вигляді скорочення щоденної тривалості роботи, скорочення кількості робочих днів, а також у їх поєднанні (наприклад, шестигодинний робочий день при  чотириденному робочому тижні).
 Неповний робочий час
Неповний робочий день або неповний робочий тиждень може встановлюватись між працівником і роботодавцем за угодою як при прийнятті на роботу, так і згодом.
Але за деяких обставин законодавець не надає роботодавцю вибору. У випадках, коли  вагітна жінка, жінка, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що перебуває  під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку звертається з проханнам встановити  неповний робочий день або неповний робочий тиждень, роботодавець зобов’язан її задовольнити.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік
Міністерство соціальної політики України розрахувало тривалість робочого часу на 2017 рік.
Так, при розрахунку балансу робочого часу слід мати на увазі, що згідно зі ст. 53 КЗпП напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у ст. 51 КЗпП, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні, а напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.
Відповідно до ст. 73 КЗпП у 2017 році на підприємствах, в установах, організаціях робота не проводиться у такі святкові дні:
• 1 січня – Новий рік;
• 7 січня – Різдво Христове;
• 8 березня – Міжнародний жіночий день;
• 16 квітня -  Пасха (Великдень);
• 1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;
• 9 травня – День перемоги над нацистами у Другій світовій війні (День перемоги);
• 4 червня – Трійця;
• 28 червня – День Конституції України;
• 24 серпня – День незалежності України;
• 14 жовтня – День захисника України.
Згідно з ч. 3 ст. 67 КЗпП у випадку, коли святковий або неробочий день (с. 73 КЗпП) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Тому за графіком п’ятиденного робочого тижня з вихідними днями у суботу та неділю у 2017 році вихідний день у неділю 1 січня має бути перенесений на понеділок 2 січня, а вихідний день у суботу 7 січня – на понеділок 9 січня, вихідний день у неділю 16 квітня – на понеділок 17 квітня, вихідний день у неділю 4 червня  - на понеділок 5 червня. вихідний день у суботу 14 жовтня – на понеділок 16 жовтня.
Законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу на рік. Ця норма може бути різною залежно від того, який робочий тиждень установлений на підприємстві (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлені вихідні дні, а тому на підприємствах, в установах і організаціях норма тривалості робочого часу на рік визначається самостійно з дотриманням вимог статей 50-53,67 і 73 КЗпП.
Наведемо приклад розрахунку норми тривалості робочого часу на 2017 рік, розрахованої за календарем п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів.
За зазначених умов, залежно від тривалості робочого тижня, норма робочого часу на 2017 рік становитиме:
• при 40-годинному робочому тижні – 1986,0 години;
• при 39-годинному робочому тижні  - 1942,2  годин;
• при 38,5- годинному робочому тижні – 1917,3 годин;
• при 36-годинному робочому тижні – 1792,8 годин;
• при 33-годинному робочому тижні   - 1643,4 години;
• при 30-годинному робочому тижні   - 1494 годин;
• при 25-годинному робочому тижні     - 1245 годин;
• при 24-годинному робочому тижні    - 1195,2 години;
• при 20-годинному робочому тижні      -  996 годин;
• при  18–годинному робочому тижні    -  896,4 годин.