Новини
24.03.2017Раціоналізація режиму праці та відпочинку
Раціональний режим праці та відпочинку - це розпорядок у трудовій діяльності, який регламентує таке співвідношення роботи і відпочинку, у якому встановлюється висока і стійка працездатність людини упродовж якомога більшого часу.
Режими праці та відпочинку будуються з урахуванням фізіологічних закономірностей пристосування організму людини до місцевих умов праці, і навіть особливостей конкретного виробничого процесу.
На початку робочої зміни працівник трудиться менш інтенсивно, поступово втягуючись у роботу. Саме тоді відбувається перебудова фізіологічних функцій. Працівнику потрібний час, щоб налаштуватися на працю, виробити певний ритм рухів. Це період впрацювання. Він триває приблизно годину, потім настає час стійкої працездатності, характерний стабільністю фізіологічних процесів в організмі , що найчастіше триває 3-4 години. На середині робочого дня працездатність починає знижуватися: рухи уповільнюються, збільшується кількість помилок, виникає відчуття голоду. Саме тоді призначається обідня перерва.
У другій половині робочого дня працездатність змінюється приблизно так, як й у першій. Проте після обіду менше часу забирає період впрацювання, а більш відчутно проявляється стомлення наприкінці зміни. При цьому помітно знижується продуктивність праці.
На вибір раціонального режиму праці та відпочинку впливає низка чинників: розмір підприємства, рівень його спеціалізації, наявність робочої сили й фінансових коштів, природні умови, місцеві традиції та інше.
На роботах з невеликими фізичними зусиллями чи невеликим нервовим напруженням рекомендується дві перерви для відпочинку: перша - п'ять хвилин через 2 год роботи, друга - п'ять хвилин за 1-1,5 години до закінчення роботи.
На роботах із середніми фізичними зусиллями чи середньою нервовою напругою рекомендується дві перерви: перша на 10 хв через 1-1,5 години роботи, друга - на 10 хв. за 2 години до закінчення роботи.
На роботах з більшими фізичними зусиллями чи підвищеною нервовою напругою рекомендуються такі перерви: по 5 хвилин через кожну годину роботи; дві перерви для приймання їжі по 30 хвилин через 2,5 - 3 години; на 10 хв. через 1 - 1,5 години після першої перерви на обід та на 10 хвилин за 1 годину до закінчення роботи.
Неприпустиме перенесення перерв на кінець робочого дня. Зайві тривалі перерви ведуть до порушення ритму праці і вимагають додаткового часу й зусиль на повторне впрацювання.
Істотне значення має і форма відпочинку. Для робіт з невеликими фізичними зусиллями рекомендуються активні перерви. Відпочинок під час робіт, які потребують середніх і великих фізичних зусиль, переважно може бути пасивним. Крім внутрішньозмінних перерв, що регламентуються, доцільно робити паузи тривалістю лічені секунди. Наявність мікропауз забезпечує необхідну ритмічність у роботі, сприяє підтриманню оптимального темпу, напруженості праці та зниження втоми.
Перерва на обід призначена як для прийому їжі, так і для відпочинку. Найбільш доцільно її надавати у середині робочої зміни. Оптимальна тривалість обідньої перерви мусить бути 30 - 60 хв. При цьому час прийому їжі в час обіду становить 18 - 20 хвилин, інше - на особисті потреби, час на дорогу та обслуговування в їдальні.
Ефективність режимів праці та відпочинку залежить від функціональних змін у людини протягом доби. У різні періоди організм людини не однаково реагує на фізичне й нервово-психічне навантаження, його працездатність і продуктивність праці протягом доби не завжди стабільні. Тому за проектуванням добового режиму визначається кількість змін у робочому дні, тривалість зміни, її початок і закінчення. Кількість змін у робочому дні встановлюється диференційовано за сезонами року у залежності від виду робіт, що виконуються, та її напруженості.
З метою призупинення зниження працездатності без зменшення продуктивністі праці необхідно знайти оптимальне співвідношення між часом праці та перервами. Це завдання вирішується спільними зусиллями лікарів, фізіологів, організаторів виробництва. Дуже важливо проводити роз'яснювальну роботу серед працівників, необхідності правильного чергування у часі періодів роботи і відпочинку, різних видів праці, виконання виробничої гімнастики.
Раціональний режим праці та відпочинку - це розпорядок у трудовій діяльності, який регламентує таке співвідношення роботи і відпочинку, у якому встановлюється висока і стійка працездатність людини упродовж якомога більшого часу.
Режими праці та відпочинку будуються з урахуванням фізіологічних закономірностей пристосування організму людини до місцевих умов праці, і навіть особливостей конкретного виробничого процесу.
На початку робочої зміни працівник трудиться менш інтенсивно, поступово втягуючись у роботу. Саме тоді відбувається перебудова фізіологічних функцій. Працівнику потрібний час, щоб налаштуватися на працю, виробити певний ритм рухів. Це період впрацювання. Він триває приблизно годину, потім настає час стійкої працездатності, характерний стабільністю фізіологічних процесів в організмі , що найчастіше триває 3-4 години. На середині робочого дня працездатність починає знижуватися: рухи уповільнюються, збільшується кількість помилок, виникає відчуття голоду. Саме тоді призначається обідня перерва.
У другій половині робочого дня працездатність змінюється приблизно так, як й у першій. Проте після обіду менше часу забирає період впрацювання, а більш відчутно проявляється стомлення наприкінці зміни. При цьому помітно знижується продуктивність праці.
На вибір раціонального режиму праці та відпочинку впливає низка чинників: розмір підприємства, рівень його спеціалізації, наявність робочої сили й фінансових коштів, природні умови, місцеві традиції та інше.
На роботах з невеликими фізичними зусиллями чи невеликим нервовим напруженням рекомендується дві перерви для відпочинку: перша - п'ять хвилин через 2 год роботи, друга - п'ять хвилин за 1-1,5 години до закінчення роботи.
На роботах із середніми фізичними зусиллями чи середньою нервовою напругою рекомендується дві перерви: перша на 10 хв через 1-1,5 години роботи, друга - на 10 хв. за 2 години до закінчення роботи.
На роботах з більшими фізичними зусиллями чи підвищеною нервовою напругою рекомендуються такі перерви: по 5 хвилин через кожну годину роботи; дві перерви для приймання їжі по 30 хвилин через 2,5 - 3 години; на 10 хв. через 1 - 1,5 години після першої перерви на обід та на 10 хвилин за 1 годину до закінчення роботи.
Неприпустиме перенесення перерв на кінець робочого дня. Зайві тривалі перерви ведуть до порушення ритму праці і вимагають додаткового часу й зусиль на повторне впрацювання.
Істотне значення має і форма відпочинку. Для робіт з невеликими фізичними зусиллями рекомендуються активні перерви. Відпочинок під час робіт, які потребують середніх і великих фізичних зусиль, переважно може бути пасивним. Крім внутрішньозмінних перерв, що регламентуються, доцільно робити паузи тривалістю лічені секунди. Наявність мікропауз забезпечує необхідну ритмічність у роботі, сприяє підтриманню оптимального темпу, напруженості праці та зниження втоми.
Перерва на обід призначена як для прийому їжі, так і для відпочинку. Найбільш доцільно її надавати у середині робочої зміни. Оптимальна тривалість обідньої перерви мусить бути 30 - 60 хв. При цьому час прийому їжі в час обіду становить 18 - 20 хвилин, інше - на особисті потреби, час на дорогу та обслуговування в їдальні.
Ефективність режимів праці та відпочинку залежить від функціональних змін у людини протягом доби. У різні періоди організм людини не однаково реагує на фізичне й нервово-психічне навантаження, його працездатність і продуктивність праці протягом доби не завжди стабільні. Тому за проектуванням добового режиму визначається кількість змін у робочому дні, тривалість зміни, її початок і закінчення. Кількість змін у робочому дні встановлюється диференційовано за сезонами року у залежності від виду робіт, що виконуються, та її напруженості.
З метою призупинення зниження працездатності без зменшення продуктивністі праці необхідно знайти оптимальне співвідношення між часом праці та перервами. Це завдання вирішується спільними зусиллями лікарів, фізіологів, організаторів виробництва. Дуже важливо проводити роз'яснювальну роботу серед працівників, необхідності правильного чергування у часі періодів роботи і відпочинку, різних видів праці, виконання виробничої гімнастики.
Богдан Марків,
лікар з гігієни праці
відділу з питань
гігієни праці
Управління Держпраці
у Тернопільській області.
лікар з гігієни праці
відділу з питань
гігієни праці
Управління Держпраці
у Тернопільській області.