Державне підприємство
"Тернопільський експертно‑технічний
центр Держпраці"

Новини

25.01.2017ВІЛ - інфекція і гендерна рівність

ВІЛ – інфекція уражає і чоловіків, і жінок, хоча жінки та дівчата зазнають вищого ризику і більшою мірою уразливі до ВІЛ – інфекції та значно більш потерпають від пандемії ВІЛ, ніж чоловіки, через гендерну нерівність. І через це розширення прав і можливостей жінок є  ключовим чинником у глобальній відповіді на ВІЛ і СНІД.
«Гендер» стосується соціально обумовлених ролей, обов’язків і владних відносин між жінками та чоловіками, дівчатами та хлопцями на основі їхньої статі.
Гендерна рівність означає, що всі люди - жінки та чоловіки, дівчата і хлопці  - повинні мати рівні права, можливості  та до них повинні ставитися як до рівних в усіх сферах життя. Вони повинні мати свободу вибору щодо своєї поведінки та прагнень і визначати свої інтереси, не обмежуючись жорсткими гендерними ролями та  стереотипами.
Традиційні гендерні ролі, що заохочують залежність жінок від чоловіків, як у соціальному, так і в економічному плані, можуть стримувати жінок від звернення до лікаря по медичні послуги щодо ВІЛ-інфекції. Дослідження показали, що страх перед негативною реакцією партнера (відмова від подальших стосунків, насильство, відторгнення, позбавлення економічної підтримки та звинувачення у невірності) найчастіше згадувалися як перешкоди для тестування на ВІЛ і розголошення ВІЛ-статусу.
Гендерна нерівність у галузі праці загострює економічно невигідне становище жінок. Наприклад, серед жінок вища ймовірність безробіття. Вони переважають на тимчасовій роботі та в неформальній зайнятості, витрачають більше часу на неоплачуваний догляд і заробляють менше від чоловіків за рівноцінну роботу. Жінки можуть зазнавати дискримінацію через вагітність або в результаті виконання ними сімейних обов’язків, що призводить до погіршення їхнього доступу до робочих місць - або ж до втрати роботи.
Дискримінаційне законодавство і практика стосовно власності на землю, наслідування, шлюбу та розлучення посилюють економічну маргіналізацію (нерівноправність) жінок і можуть утримувати їх від розірвання кривдних стосунків. Якщо у жінок є лише обмежені можливості самозабезпечення, вони ймовірніше продовжуватимуть підтримувати стосунки, у яких практично не можуть наполягати на безпечному сексі, зокрема на використанні презерватива. Дослідження серед бідних громад у різних регіонах світу свідчать, що жінки йдуть на високий ризик у сексуальному плані задля забезпечення засобів для існування для самих себе та своїх сімей. Деякі можуть бути вимушені займатися незахищеним комерційним сексом за гроші, харчі або житло чи підтримувати стосунки, пов’язані з насильством, тому що не мають інших можливостей економічно утримувати себе або своїх дітей.
Суспільні гендерні норми, пов’язані із жіночою та чоловічою поведінкою, впливають на те, чи отримують жінки та чоловіки інформацію та послуги щодо ВІЛ і як саме, на їхню статеву поведінку і на те, як вони долають ВІЛ-інфекцію. Підпорядкування у шлюбі чи стосунках зменшує здатність жінок і дівчат захищати себе від інфікування ВІЛ, вимагаючи застосування презерватива чи відмовляючись від статевого акту, особливо незахищеного. Вони наражаються на ще більше насильство від своїх партнерів за те, що ставлять умову використання презерватива, звертаються з приводу добровільного консультування і тестування на ВІЛ або відмовляють у сексі у шлюбі чи поза шлюбом.
Шкідлива традиційна практика у певних країнах (шлюби між особами різних поколінь, успадкування дружин) також сприяє поширенню ВІЛ-інфекції.
Рівність між жінками та чоловіками – питання прав людини, передумова досягнення сталого розвитку й гідної праці для всіх жінок й чоловіків. Гендерна рівність у сфері праці означає справедливість у можливостях і ставленні, рівне винагородження  за рівноцінну працю, справедливий доступ до безпечних і здорових умов праці, рівноправність стосовно свободи об’єднання та ведення колективних переговорів, справедливість із точки зору кар’єрного зростання, охорони материнства і батьківської відпустки, а також баланс між трудовими та сімейними обов’язками, причому останні повинні рівною мірою розподілятися між чоловіками і жінками.
Богдан Марків,
лікар з гігієни праці відділу
з питань гігієни праці
Управління Держпраці
у Тернопільській області.